Свою першу вчительку я дуже поважаю. Здавалося, що немає кращої, як Любов Степанівна. Вона завжди з радістю зустрічала нас. На її обличчі не зникала весела посмішка, тому що радість жила в її серці. Вона старалася навчити нас, донести знання так, щоб нам було зрозуміло. Вливаючи в нас всю свою душу, видно було що вона відчуває відповідальність за наші довірливі серця. Все, що можна сказати доброго на світі, це тільки про нашу Любов Степанівну. Ми її дуже любили, поважали і шанували. Вірю, що їй було з нами дуже легко.