Відомий у всьому світі роман Вальтера Скотта є історичним пригодницьким твором, але вивчати історію на його основі не варто. Адже сюжет цього роману являє собою відтворення пам’яті видатних подій, а не точне відтворення самих подій. А спогади завжди в деякій мірі будуть викривленими і з цим нічого не зробиш.
Саме через це навіть відомі історичні особи зображені не такими, якими вони були в реальному житті. Наприклад, перекривлені автором стали король Річард і його брат, а також Робін Гуд то його прибічники. А про ті образи, які були створені авторською уявою, і казати нічого.
Та, незважаючи на це, спостерігати за розмаїттям подій у романі «Айвенго», які щедро подав нам автор твору, досить цікаво. Тут усього достатньо: і повернення у батьківській дім сина, якого ніхто не впізнає, окрім прислуги, як колись і легендарного Одіссея, і повернення законного короля, владу якого визнають лише розбійники на чолі з Робін Гудом, і кохання, і лицарські поєдинки, і багато іншого, не менш цікавого і неймовірного.
Ось на такі події багатий роман Вальтера Скотта. Все це, скоріш усього, навмисно перебільшене автором, та так і треба, щоб читачі не тільки зацікавилися твором, а й мали змогу прийняти бік того чи іншого героя роману. І навіть знаючи, що більшість подій, відтворених у романі «Айвенго», вигадані, ми все одно з великою зацікавленістю спостерігаємо за інтригами, які розпочинає принц Джон зі своїми прибічниками і за подіями, які відбуваються у творі. Сам автор досить чітко дає нам зрозуміти, хто йому подобається, а хто в цьому романі йому не до вподоби.
Наприклад, Річард Левине Серце представлений у романі як справжній герой і законний король усіх англійців. На його боці навіть ті благородні розбійники, які ласували дичиною у заповідних лісах Британського королівства. А протистоїть Річарду його рідний брат, принц Джон, який боїться свого народу і не любить своїх співвітчизників. Принц Джон у романі постає як іноземець, який прагне отримати лише владу і здобич.
Не менш яскраве і протистояння хрестоносця Айвенго, лицаря, який багато зробив для визволення Святого Гроба і не менше для захисту свого сюзерена, та храмовника — людини, для якої не було нічого святого, крім багатства і його власних бажань.
Можна і далі продовжити перелік протистоянь зовсім різних між собою людей, та і цього достатньо. Бо вже з перших сторінок твору ми бачимо, що люди, які протистоять один одному, ніколи не зможуть домовитися, адже вони зовсім різні і несумісні, як вода і вогонь. І саме тому їхнє протистояння буде жорстокими і непримиримим, причому на початку темні сили будуть перемагати. Але так завжди буває і в художніх творах, і в житті. Частіш усього саме вони завдають підступного удару у вигідний для них час, причому не заважають їм жодні моральні правила. Але не менш часто зло повертається до того, хто його скоїв. І підтвердженням тому може бути фінал роману Вальтера Скотта «Айвенго».
Як і в більшості інших відомих пригодницьких романів, порок отримує кару ще за життя позитивних героїв. Завдяки цьому у котрий раз читачі отримують змогу впевнитися, що будь-яке зло буде покаране, а справедливість восторжествує у будь-якому випадку.