Бачила я дівчину,розкішну,як жоржину.Йшла вона горда мов княгиня.А така струнка,як тополя.Усміхнена,як сонечко,піднімала вона настрій усім перехожим.А вертлява,як білочка була.Хода її була граціозна,як лань.Але як згодом стала вона колюча,як троянда,зіпсувался настрій її,і небо від розпачу почало плакати..