Кожен з батьків мріє, що його діти будуть здоровими, розумними, хорошими і в будь-якій ситуації поводитимуться як маленькі леді й джентльмени. Але досить часто нащадки раптом наїжачуються і поводяться дуже нечемно. Мало хто з батьків знає, що дитячий непослух дуже часто залежить саме від поведінки дорослих.
Психолог Р.Дрейкурс вважає, що погана поведінка дитини — це всього лише помилкова ціль, яку можна переорієнтувати. Він виділив чотири цілі дитячого непослуху: увага, ухилення, влада й помста. Психолог рекомендує батькам прислухатися до власних відчуттів, аби визначити, чому саме ваша дитина не слухається. Якщо її поведінка викликає у вас роздратування — дитина потребує уваги. Якщо відчуваєте відчай, то, скоріш за все, дитина втратила віру в себе. Якщо мама і тато зляться — дитина хоче показати свій вплив у сім’ї, а коли ображаються — дитина мститься.
Якось за кордоном, я побачила соціальну відеорекламу, яка вразила до глибини душі. Маленька дівчинка в рожевому платтячку простягає аркуш зі своїм малюнком і просить: «Мамо, мамо, подивись!». Але мама, зайнята чимось важливим, не звертає на донечку уваги. Ось мала вже трохи підросла й катається на велосипеді по яскраво-зеленій траві. Вона щаслива, що навчилася кататися, і радісно гукає: «Тату, тату, подивися на мене!». Але батько дуже зайнятий, він розмовляє по мобільному телефону і навіть не повертає голови до дитини. А ось дівчинка — вже підліток. Вона сидить, притулившись спиною до сірої стіни і застиглим поглядом дивиться перед собою. Поруч — використаний шприц зі слідами каламутної рідини. Їй уже не потрібна увага тих, кого вона так довго кликала...
Найчастіше непослух, а згодом і асоціальна поведінка дітей бувають спричинені дефіцитом уваги батьків. Маленькі дітки можуть мочитися у штанці, молодші школярики починають погано вчитися й бешкетують на уроках, підлітки пробують алкоголь або наркотики. Але все це спрямоване на одне — привернути увагу батьків.
Дівчинка, яка гарно вчилася, раптом почала приносити погані оцінки. Батьки сварили дитину, але ситуація час від часу повторювалася. В розмові з дитячим психотерапевтом, до якого звернулися стурбовані батьки, дівчинка сказала: «Коли я добре вчуся і чемно поводжуся — вони мене наче не помічають. Ніколи не хвалять за гарні оцінки, ніби так і має бути. А от коли отримую погані оцінки, то тато і мама починають мене сварити, намагаються допомогти з уроками, приділяють мені більше часу. Тому «двійки» отримую навмисне, коли хочу, щоб мама хоч трохи побула зі мною, щоб разом почитали книжку».
Чимало захворювань у дітей, особливо малюків, також зумовлені браком уваги і любові. Коли, приміром, батьки сконцентровані лише на матеріальній турботі — нагодувати, вдягнути дитину, — але не приділяють їй належної душевної ласки. Коли син чи донька почуваються емоційно обділеними через завантаженість батьків. Ось приклад досить типової ситуації: малюк іде до дитячого садочка, бо мама після декретної відпустки повертається на роботу. Більшість дітей першого ж тижня починає хворіти. І річ не тільки в тому, що у великому колективі так легко підхопити якусь інфекцію, а в тому, що мама, яка завжди була поруч, раптом зникає на цілий день. А дитина мусить бути серед незнайомих дітей і дорослих, які не завжди привітно зустрічають новачка. Хвороба — це один з підсвідомих способів повернути втрачений рай, коли найрідніша людина була поруч. Адже коли дитина хвора — мама бере лікарняний, залишається вдома, готує смачний бульйон з курочки, купує нові іграшки. Разом вони читають книжку, складають конструктор, малюють... Коли дитина одужує, мама знову повертається до роботи і знову не приділяє доньці чи синові достатньої уваги. Потім чергова хвороба — і мама знову залишається вдома. Дитина починає хворіти частіше й частіше, щоб відчути любов, яку батьки недодають їй, коли вона здорова. Дехто переносить цей тип поведінки в доросле життя. Такі люди ладні надовго «втекти у хворобу», аби лише відчувати турботу рідних і знайомих. Тому даруймо більше любові й уваги здоровій дитині, замість згадувати про свої батьківські обов’язки лише тоді, коли доня чи син захворіють.
Психотерапевти вважають, що психологічні проблеми в дітей (тривога, страхи, непослух) — не що інше, як відбиток проблем батьків. Часто батьки повертаються з роботи в поганому настрої, роздратовані. Діти помічають це на невербальному рівні (міміка, жести, поведінка) і віддзеркалюють поведінку батьків. Тому спілкуватися з дитиною слід тільки тоді, коли мине втома. Не варто обговорювати при дітях фінансові проблеми, негаразди на роботі, конфліктні ситуації, епідемію чи економічну кризу в країні, негативно висловлюватися про інших людей. Це може спричинити наростання тривоги в малюків. Крім того, не дивуйтеся, коли в день народження шефа ваш син раптом запитає: «То це той старий козел, якому давно вже час на пенсію?».