Послнані князем вершники мчали щодуху, міняючи в
селах стомлених коней. Ледь помітна дорога спочатку їх
вивела на заболочену заплаву якоїсь невеличкої, перетнутої бобровими гатями
річки, а потім – на високий пагорб, що раптово закінчився урвистою кручею. Перед
вершниками лежала прекрасна земля, освітлена сонцем, помережана річками, заводами,
озерами й протоками, вкрита темно-зеленими лісами й буйними зеленими травами,
заквітчана свіжими барвами.