Флуор (Fluorum, F), ФТОР — хімічний елемент VII А групи другого періоду періодичної системи Д.І. Менделєєва, ат. н. 9, ат. м. 18,9984. Молекула фтору за звичайних умов двоатомна. Ф. належить до найбільш поширених елементів у природі. Вміст його в земній корі становить: 2,7•10–2%. Ф. зустрічається в природі у вигляді сполук: флюориту CaF2, кріоліту Na3AlF6, фторапатиту
Ca3(PO4)•CaF2. Елемент Ф. утворює просту речовину фтор — газ світло-жовтого кольору із різким специфічним запахом, схожим на суміш запахів хлору та озону, Ткип = 187,7 °С. Висока хімічна активність Ф. зумовлена, з одного боку, малою енергією зв’язку в молекулі F2 (159 кДж/моль), з іншого — великим значенням енергії утворених ним зв’язків. Властивості фторовмісних сполук пов’язані значною мірою з високою електронегативністю атома Ф., який змінює розподіл електронної густини в молекулі. Неорганічні та органічні фторовмісні кислоти — більш сильні, ніж відповідні кислоти, які не містять Ф. Істотний вплив на властивості фторовмісних сполук має малий радіус Ф. Він реагує з усіма елементами, в т.ч. з азотом і навіть з важкими благородними газами. З киснем Ф. реагує в електричному розряді, утворюючи при низьких температурах оксигену фториди. Він активно сполучається з більшістю металів. Лужні та лужно-земельні метали спалахують на холоді, а Ві, Sn, Ti, Mo, W — при незначному нагріванні. Hg, Pb, U, V реагують з Ф. при кімнатній температурі, Pt — при температурі темно-червоного розжарювання. При взаємодії металів з Ф. утворюються, як правило, вищі фториди. Ф. активно взаємодіє з органічними речовинами (окрім повністю фторованих), при цьому можуть бути одержані фторорганічні сполуки. Виробництво Ф. відбувається електролізом розплаву KF·HF, насиченого 40–41% HF. Ф. — токсичний газ. Біологічну дію він чинить на слизові оболонки ВДШ, легені, а ...