Моя думка щодо рішення князя Ігоря виступити проти половців
Ігор Святославич - новгород-сіверський князь, головний герой «Слова про похід Ігорів». Він мужній та хоробрий воїн, але риси його характеру викликають у мене суперечливі почуття. Позитивні риси його характеру - це, безумовно, його любов до рідної землі, готовність загинути, захищаючи її. Але є у Ігоря і негативні риси - це його жага до слави, що стала причиною необачного, як на мене, вчинка - рішення князя Ігоря піти на половців тільки з братом Всеволодом, не чекаючи допомоги інших князів.
Чому я вважаю цей вчинок необачним? Тому, що Ігор, вирішуючи вирушити у той похід, був занадто впевненим, що неодмінно переможе і здобуде слави. Хоча Ігор безумовно знав, що половці - ворог дуже сильний та численний. Ігор був готовий зложити голову за рідну землю, але не князь не подумав про те, що станеться з його князівством, якщо він зазнає поразки. Те, що Ігор готовий ризикувати власним життям та життями своїх воїнів - цілком нормально, бо це їх справа, вони - воїни. Але Ігор, приймаючи це рішення, поставив на карту життя усіх людей. І програв.
Брати-князі та їхні дружини билися як леви, але сили були нерівні, і для русичів битва завершилася поразкою. Тисячі воїнів загинули, їхні діти стали сиротами, а жінки - вдовами. Загинув брат Ігоря Всеволод, а сам Ігор попав у полон. І все це сталося чеерез необачність князя Ігоря і його надмірне бажання слави.
На мій погляд, Ігорю не слід було ставити на карту судьби тисяч людей, йдучи на ворога з не дуже великими силами. Спочатку треба було обміркувати, чи вистачить людей для перемоги і не сподіватися на вдачу. Треба було зібрати більше сил, навіть якщо заради цього прийшлося б поділитися славою. Ігор цього не зробив.
Безумовно, князь Ігор - міжній воїн та справжній герой, але його рішення про цей похід, на мій погляд, було невдалим.