Розділ І.
"Сумно і непривітно тепер у нашій Тухольщині! Казкою видається повість про давні часи і давніх людей"
Події повісті відбуваються у 1241 році весною. Тугар Вовк, новий тухольський боярин, разом із довколишніми боярами рушив на лови в тухольські ліси. Тугар Вовк був "мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям". Разом з боярином на полювання вирушила і його донька Мирослава, про яку люди говорили, що їй "не жаль би бути мужем", молода дівчина, особливість якої була в її "природній свободі поводження, незвичайній силі мускул, у сміливості та рішучості". Бояр взявся провести молодий гірняк Максим Беркут, син тухольського бесідника Захара. Їх метою було полювання на ведмедів. Максима дуже дивувало таке, що разом із чоловіками на небезпечне полювання йде молода дівчина, він був зачарований її сміливістю. Тугар Вовк вбив одного ведмедя, але ще один звір розірвав іншого боярина. Мисливці вирішили розділитися на групи. Одну з них вів Тугар Вовк, іншу — молодий Беркут, Мирослава долучилася до Максимової групи. Переходячи кладку, дівчина почула хрускіт, кладка зламалася під ногами дівчини і вона впала додолу. Недалеко від неї лежала ведмедиця з дитинчатами, боротьба зі звіром була невдалою, дівчина вже прощалася з життям, але вчасно надійшов Максим, який врятував дівчину. Вони разом вбили ведмедицю і забрали її малюків. Тугару Вовку не сподобалося те, що його дочку врятував простий мужик, хоча він і не показував свого невдоволення. Лови скінчилися.
Дивіться також
Захар Беркут (повний текст)▲ читається трохи більше, ніж за один вечірЗахар Беркут (дуже стисло)▲ читається за 13 хвилинЗахар Беркут (скорочено)▲ читається за 15 хвилинЗахар Беркут (стисло)▲ читається за 10 хвилинБіографія Івана Франка
Розділ ІІ.
Тухля — це неприступне село, оточене горами. Тухольці займалися в основному скотарством. Ще одним джерелом доходів були тухольські ліси.
Мисливці повертаються з ловів. Максим показує боярину гордість села — "тухольський прохід". Тугар Вовк переживає, що Захар Беркут бунтує проти нього людей. Максим розказує йому про громадський суд. В селі вони зустрічають трьох старих чоловіків, які закликають людей на копу. Тугар Вовк дивується з цього, і в цей же час його самого запрошують. Вийшовши за село, вони бачать велетенський камінь, який називають Сторожем. Молодий Беркут розповідає цікаву легенду. Хлопець каже, що цей камінь — це зачарований цар велетнів, що охороняє їхнє село. Тугар Вовк не вірить, вважає це все дурницями. Максим наважується просити Тугара віддати за нього дочку. Боярин кричить на хлопця і каже, що краще б Мирослава загинула від звіра, ніж мала б дістатися "смердові". Але дівчина заперечує батькові і обіцяє Максимові, що буде з ним. Хлопець повертається додому.