Над щитом — гостроверхий гребінь із дубових паль, а округ хутора — годящий вал.
Скоро ввійшов ото Шрам у пасіку, іще не помоливсь і святому Зосимові, що стоїть по пасіках, як слухає — у Череваня щось іграє.
Не один козак гірко плакав од сії думи, а Черевань тілько похитувавсь, гладючи черево; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця.
У його жінка — княгиня з Волині, ляшка.
Аж зразу — черк! Пополам обидві шаблі.