Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як пісня, як спів солов’їний,
Не кінчається Україна.
У народі говорять: «Пісня ні в злу, ні в добру годину не покидає людину». Вона з нами всюди, скільки стоїть цей світ. Лагідний материн наспів сповнений любові до людей, природи, до всього живого. Під цей спів виростали поети, композитори, філософи, хлібороби, захисники рідної землі…
Народна пісня — дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчувається голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради і золотий промінчик надії. Видатний письменник М. Гоголь говорив: «Народні пісні для України — це все: і поезія, й історія, і майбуття…»
AD
Минають століття, змінюються устрої, потрясають світ війни і землетруси, на зміну одним поколінням приходять інші, зі своїми смаками та уподобаннями. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння проносить свою нев’янучу красу. Бо вона — це голос народу, вияв його працелюбної та співучої вдачі, втілення моралі, мрій і прагнень. Пісня така ж нездоланна і безсмертна, як і той народ, який її створив:
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як пісня, як спів солов’їний,
Не кінчається Україна.