Рано бабуся принесла велику миску тіста на кухню. "Сьогодні ліпитимемо вареники, - сказала, - з вишнями." Я миттю встала з ліжка і прожогом вилетіла з кімнати. Вмочила руку в муку і взяла шматочок тіста, аби зліпити вареник, бо це діло я люблю. "Візьми вишеньку, - мовила бабуся, - і ліпи обережно."
Бабусині поради допоможуть і я послухала її. Через декілька хвилин у мене вийшов бокастий красень із вишневим пузом. Я обережно поклала його в каструлю і знов взялась до роботи. Мому захопленню не було меж. Я робила вареники швидко і старанно, а бабуся лиш усміхалась...
Увечері вся наша сім'я смакувала вишневими варениками. Бабуся хвалила мене за роботу, а я чомусь ніяковіла...