Жанр — повість Про що твір «Діамантовий берег»? Повість розповідає про Хому і Пилипа – двох археологів, які одного разу задумали знайти діамант. Вирішивши перетворити мрії у реальність, вирушили на пошуки дорогоцінного каменю. Коштовність вони не знайшли, але світ побачили. «Діамантовий берег» характеристика На природі відбуваються серйозні й кумедні події з учнями молодого педагога Григорія Савича, героя повісті «Діамантовий берег». Учитель і школярі Пилип, Хома, Тимофій, Куприк, Женька, Оля, Люся постійно взаємодіють, вчать один одного і разом краще пізнають багато нового за час їхньої літньої експедиції від Полтавщини до одного з північних районів України. Письменник показує прагнення дітей до пізнання нового: Пилип своїм «археологічним» ножем робить розкопки пагорбів і допомагає Люсі викопувати рослини для гербарію. Куприк мріє служити на флоті, марить морем, похід сприймає як екзамен на готовність до випробувань. Автор підкреслює інтерес дітей до пригод і через опис їхніх читацьких смаків: «У Олі було пів-шафи томів Майна Ріда, Юрія Смолича, Джека Лондона, Миколи Трублаїні. Портрет Миколи Трублаїні висів у Олі над ліжком» Вибір пригодницького сюжету для повісті про школярів зумовлений педагогічним досвідом автора. Гумористичному забарвленню повісті “Діамантовий берег” сприяє розповідь про двох повноправних членів експедиції – собаки Білана й вислюка Явтуха, які не лише розмовляють подумки, але й з власної ініціативи охороняють знайдені скарби. Посилює гумористичне сприйняття “внутрішній монолог” бліх, який передає їхнє обурення тим, що Білан посмів полізти у воду й таким чином потурбував їх. Такий прийом, наближаючи дитячий твір до казки, надає йому особливої теплоти Повість «Діамантовий берег» насичена педагогічними роздумами молодого вчителя, який вимагає дисципліни в поході, але й дає дітям можливість самовияву, самоствердження. Автор не пропонує готових рецептів виховання, не ідеалізує молодого вчителя. Усі персонажі показані в стані пошуків свого «я» і в діалогічних зв’язках типу «дитина-дитина», «дитина-дитячий колектив», «дитина-батьки й родичі», «учитель-учень», «учитель-дитячий колектив», «учитель-батьки», «учитель-колеги». Ось приклад роздумів Григорія Савича над поведінкою Олі, яка зуміла розв’язати на одному уроці математики задачу Лева Толстого, а наступного дня отримала двійку, бо не змогла відповісти на якесь буденне запитання: «Що може вирости з такої людини… Годилося б завести щоденник і в тому щоденнику записувати, яка вона тепер, що з неї стане через десять, двадцять років…Еге ж…Дуже цікаво було б побачити її дорослою. Та і всіх інших…».