Дорогий солдат! Мені так хочеться розповісти тобі про те, як добре, спокійно жити в світі без війни. Світ без війни — це радість настав ранку, це тепле, ласкаве сонечко, яскравий соняшник і белоствольная струнка берізка за вікном на моїй дачі, сміх і вереск дітлахів на дитячому майданчику. Це гул пролітає наді мною високо-високо в прозорому небі літака, і ніжні, пухнасті, невагомі хмари-покривала, медлeнно пливуть у невідому мені далечінь. Це споpте, театр, oтдих, розваги. Це снують по широких вулицях машини, і тролейбуси, яскраві вітрини магазинів, фрукти, цукерки і свята.
Світ без війни — це радісна трель шкільного дзвінка: «Здрастуй! Заходь в клас! Вчися, що не лінуйся! »Це радість зустрічі з рідною партою, зі своїм сусідом, хвилювання і тривога перед контрольною:« Важка? »
Світ без війни — це поїздка з poдним класом в Москву на спектакль, в музей, щоб пізнати нове, відпочити, а потім, сидячи в автобусі, по дорозі в Подольск весело поговорити з одним про комп’ютерні ігри, про музику, та й просто про все . А можна, дивлячись за віконце і помовчати, спостерігаючи, як повз пролітають світлофори, мости, будинки, машини. Просто помріяти.
Світ без війни — втомленим після тренування провалитися в м’яку затишну постіль, нічого не боятися і знати, що завтра знову буде ранок, день і вечір, сонечко, ‘щебечущие птиці, будуть мама з татом, буду я і моє майбутнє.
Але світ наш, дорогий солдат, дуже крихкий Його треба берегти нам, вашим внукам. Берегти і охороняти від всіх, хто розпалює ворожнечу між народами, хто здійснює терористичні акти, хто не бажає, щоб народи жили в мирі та злагоді.
Світ без війни прекрасний. Він весь у квітах — рожевих, небесних, помаранчевих, жовтих. Він казковий, добрий, чарівний.
Спасибі тобі, солдат, за мир без війни! Спасибі за те, що ти жив на нашій землі! Низький уклін тобі, СОЛДАТ!