1. У повітрі тихо; туман чи кіптява зависли у ньому, здіймаються над степом димчастим пологом; темні тіні стеляться довгими поясами від
заходу аж до сходу (Панас Мирний).
2.
І знову сенс людського «бути» Стає прозорим, як сльоза: Повітря студного вдихнути І теплим видихнуть
назад (Л. Талалай).
3.
Якого листя вчора намело –
раптово осінь відчинила двері… (В. Підпалий).
4.
До мого вікна підійшла весна, розтопилася
на шибці квітка льодяна (Д. Павличко).
5.
У моїй голові вже визріла думка:
почнуться зимою роботи в полі – піду
в бригаду.
6.
Весна таки поставила на своєму:
відкрутили холодні північні вітри,
припинились ранкові заморозки,
настало тепло.
7.
Не учитель приганяє учня до діла – сам
учень повинен обрати для себе роботу (Із творів Ю. Збанацького).
8. Жорна м’яко шамотіли по зерні; кіш трясся, як у
пропасниці; вгорі щось жалібно скрипіло (М. Коцюбинський).
9.
Пролунав постріл з гармати – військо
стало шикуватися в дві лінії (Ю. Мушкетик).
10.
Навіть сліди людини затерті й закриті: поле сховало стежки і дороги (М.
Коцюбинський).