Сіроманець пішов у поле. Ліг на спину, тай заснув. Минав день. Собака яка прекрасний спів пташок крізь солодкий сон. Під вечір пішов дощ. Сашко дуже хвилювався за Сіроманця. Не витримав. Пішов шукати свого вірного друга. Біля пошти ані духу не було, пішов у поле.
- Сіроманце! Рідненький! Ось ти де!- радісно кричав хлопчина побачивши пса. - Пішли до хати!- дощ посилився. Коли вони прийшли до дому, вони по поїли, та лягли спати...