Дуже складно і важко жити самотнім людям, у яких немає поруч близької людини – ні рідних, ні друзів. Бо у кожного з нас цілком природною є потреба в дружбі, в людині, якій сміливо можна розповісти будь-які свої думки, поділитися своїми почуттями, радістю і горем, надіями і розчаруваннями. Тому найстрашніше для людини – це самотність і відсутність друзів.
Вважається, що людина, у якої багато друзів – це найщасливіша людина. Це цілком зрозуміло, бо вона має змогу у будь-який час отримати допомогу та пораду людини, яка її добре розуміє, поділитися з нею душевними переживаннями чи просто відпочити. Та розраховуючи на дружбу, треба усвідомлювати, що такої ж самої відданості дружба потребує і від нас. Дружба – це тісні безкорисливі взаємини між людьми, почуття поваги, яке, перш за все, засноване на єдності поглядів і прагнень. Недаремно існує прислів’я «Скажи мені, хто твої друзі, і я скажу, хто ти». Водночас, намагаючись наслідувати своїм друзям, постійно з ними спілкуючись, ми отримуємо змогу самостверджуватися і розвиватися. Крім того, у нас з’являється бажання розповісти про себе, про свої переживання і почуття.
Щоб не помилитися у виборі друга, треба приймати до уваги, що справжні друзі повинні бути пов’язані духовно, повинні мати почуття взаємної довіри і симпатії, почуття повної самовіддачі. Тільки справжня дружба може створити атмосферу, яка буде згубною для жорстокості, егоїзму і байдужості.
Ми можемо спілкуватися з багатьма людьми. Це будуть приятелі, товариші і знайомі. Але вважається, що справжніх друзів багато бути не може. Це неможливо просто фізично, бо справжні друзі повинні присвячувати один одному багато часу, а не декілька хвили, як на спілкування із звичайними знайомими.
Відомий французький письменник і філософ Ф. Ларошфуко колись сказав: «Якою б не була рідкісною справжня любов, справжня дружба зустрічається ще рідше». Справжнього друга дуже важко знайти, а іноді можна і помилитися в виборі друзів. Бо перш за все, щоб вважати людину справжнім другом, треба бути впевненим у ній, як у самому собі. А життя підтверджує, що друзі найчастіше пізнаються у біді, вони у будь-якому випадку нам допоможуть і завжди нас підтримають не тільки словом, а й справою. Справжні друзі – це люди, на яких ми завжди можемо покластися.
Нажаль, іноді люди не витримують випробувань грішми і славою. Вони забувають про своїх друзів і перестають з ними спілкуватися. Але в житті цих людей трапляються такі ситуації, в яких вони залишаються самотніми і згадують своїх колишніх друзів. Право кожного – не відповісти на звернення такого друга, але більше по-людські все ж таки прийти на допомогу, нічого не вимагаючи від колишнього товариша.
Людина не може жити без друзів, тому правильний вибір друга – це досить важливе життєве питання. Ще у XII столітті Шота Руставелі у своїй поемі «Витязь у тигровій шкурі» стверджував: «Хто собі друзів не шукає, самому собі він ворог!». Достатньо важко собі уявити людину, яка не прагнула б знайти собі вірного друга. Але рідко кому випадає удача знайти його відразу, без проб і помилок.
Ми потребуємо у друзях в будь-якому віці. Та вважають, що шкільна дружба – найміцніша, і вона залишається на все життя. Може бути, так відбувається тому, що ми разом проводимо багато часу, та й багато знаємо один про одного. Але життя влаштоване так, що не завжди людина може зберегти своїх друзів. Хороше починаєш цінувати лише тоді, коли ти його втрачаєш. Але справжні друзі завжди будуть поруч з нами, навіть якщо вони далеко від нас. Головне – вміти прощати своїм друзям, щоб їх не втратити, бо знайти нового справжнього друга набагато важче, ніж втратити старого.