Первісна людина рано запримітила, що вода приносить велику користь всьому живому, що без води неможливе життя. Вода оживляє землю і робить її родючою. До того ж вода є могутнім цілющим засобом від усяких недуг. Плювати у воду, а так само засмічувати її де б то не було і чим, і як би то не було – великий гріх, і ті, хто не дотримується цього, бувають покарані головним болем. Старі люди завжди п’ють воду з непокритою головою, а перед питтям хрестяться.
Люди вірили, що вода жива. Ще й зараз ми говоримо про неї, як про живу істоту: дощ іде, сніг іде, річка біжить. Земна вода поєднана з небесною, а звідси – пошана воді, яка спасає від посухи. А значить – від голоду. Тому воді поклонялися й приносили жертви річкам, озерам, джерелам, криницям. Вірили, що вода очищує людину від гріхів, тому молилися над річкою в повнолуння, щоб скинути у воду всі свої гріхи.
Особливо цілющу силу від усіх хвороб має «непочата вода». Це вода, яку зачерпують вранці першою з річки, чи криниці (ще краще – з трьох криниць) до сходу сонця. Той, хто її несе, якщо зустрінеться з кимось, не повинен вимовляти жодного слова, інакше вода втратить свою цілющу силу і не дасть тому, хто її вживає, ніякої користі. Особливо корисно купати в «непочатій воді» хворих дітей.
Жива вода – це вода джерельна. Вона була особливо цілюща і дуже шанувалася людьми. Хто нап’ється правдивої живої води, той набуває собі великої сили, а коли був недужий, зцілювався. Таку воду пили, купалися в ній, або окроплювалися не