Я люблю птахів, із задоволенням спостерігаю за ними. Найбільше мені подобаються снігурі — казково красиві птахи. Якось побачив снігурів на горобині, І мені спало на думку зробити власного снігура і причепити його на гілочку. Що ж І цього вийде? Стояла глибока осінь. Листя майже облетіло. Стих пташиний хор. Раніше в кронах дерев, що ростуть на проспекті, птахи улаштовували розспіви, радували перехожих своїм гомоном. А зараз на проспекті переважають гудки та шум автомобілів і брязкіт трамваїв.
Недалеко від нашої семиповерхівки росте розкішна горобина. Вона давно вже
скинула листя, і лише соковиті пишні грона ягід полум’яніють у сонячні та хмурі дні.
Одного разу, повертаючись зі школи, я звернув увагу на нашу горобину. З кро ни дерева чувся звук, схожий на стогін, паче кликали на допомогу. Тихенько-’Я хенько я пішов на цей звук, і мені відкрилася незвичайна картина: гілки горобини були вкриті казковими птахами, що сиділи нерухомо, наче заворожені. Поважні, надуті, з яскраво-червоними грудками, у синювато-чорних капелюшках, з бліЯ кучими чорними крилами, інші — з сірувато-блакитними грудками, вони майжі причарували мене. Я впізнав у цих ошатних птахах снігурів. Батько колись розио» відав, що святкове оперення зовсім не гармонує з вдачею цих малорухомих, ЛЯ кливих і нетовариських птахів.
Читать полностью: http://tvori.com.ua/snigur-na-gorobini-tvir-opovidannya-za-danim-syuzhetom/#ixzz4fNca3WPV