“Шпага Славка Беркути” – це шкільна повість про непрості стосунки підлітків-однокласників, пошук себе, дорослішання, розуміння людської природи.
У центрі подій непрості й мінливі стосунки трьох друзів – Юлька Ващука, самого Славка Беркути та юної артистки Лілі. Беркута і Ващук були друзями, однак що швидше вони дорослішають, то зрозумілішим стає, що кожен іде своєю дорогою. Для Юлька, який ідеалізував батька, серйозним ударом стає розвінчання цього міфу. Каменем спотикання Славка є його гордість і честолюбство. Стосунки двох хлопців – це цілий палімпсест, де крізь взаємні образи й конфлікти проглядають особисті комплекси, травми дорослішання й стосунків у родині. Кожен із персонажів шукає себе, але не кожен знаходить.
В образі Славка Беркути передано риси борця, готового долати життєві труднощі, свої недоліки й слабкості, розвиватися й рухатися далі. Фехтування – улюблений спорт юнака – можна вважати символічним зліпком цих рис характеру. Шлях Юлька заплутаний і непевний, йому бракує чесності й справедливості, сили й благородства духу. Обидва характери схожі на дві сторони медалі людської природи. Альтер его, міфологема близнят – слова, які просяться тут.