Людина – істота і духовна, і матеріальна. Спокус навколо багато, приборкати пристрасть іноді дуже важко. Та й іти на компроміс із власним сумлінням не просто. Що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? Де та золота середина? Багато хто мріє знайти скарб зі дорогоцінностями, виграти великий приз, або намагаються каторжною працею заробити капітал, не замислюючись над тим, що незрівнянно великий скарб знаходиться всередині самої людини, в її серці, в душі…
Світ змінюється, змінюється і світовідчуття, ідеологія. Вже зараз нам невідомі, не мають точних визначень такі категорії, як вічні сутності: мудрість – її підмінили знання; під щастям розуміють достаток, звичку і мить спокою, задоволення; совість замінює лінія поведінки…
Надзвичайно важко розплутати живий клубок духовного життя і простежити сплетіння, що утворюють його окремі нитки – морально-філософські мотиви та ідеї; тут можна з самого початку розраховувати лише на приблизну точність…
В даний час мало уваги приділяється абсолютним цінностям; люди не знають ніяких критеріїв, ніякого орієнтування в житті, окрім морального розмежування вчинків і дій на хороші і погані, добрі та злі.
Навколишній світ стає дуже жорстокий… Велике значення надається матеріальному стану людини, а не його сутності і внутрішнього світу. Духовні цінності починають втрачати свою значимість; на перший план висуваються достаток, товщина гаманця…
Вважається, що не в грошах щастя. Але, на мій погляд, це одна з його основних опор. Дуже рідкісні випадки, коли щаслива та людина, яка не має засобів до існування… Можливо, такого не буває взагалі. Людина – істота слабка, в душі вона завжди про щось шкодує, завжди їй чогось не вистачає… Потреба в матеріальному багатстві висока; відсутність грошових коштів дає стимул до їх придбання. А хіба мета, конкретне прагнення до виконання своїх бажань не є одна з духовний цінностей людини? Тобто, моя думка, що матеріальне і духовне багатство знаходиться в безперервній взаємодії, постійно переплітається один з одним за своєю суттю.
Якщо говорити про щастя, то що ж це таке? Чи зможе хто-небудь дати точне формулювання даному слову? Я глибоко сумніваюся, що це буде можливим, адже для кожного щастя – це щось своє, щось найбільш близьке і більшою мірою задовольняє основним потребам.
Потрібні особливі, наполегливі вказівки, виключно гучні заклики, щоб взагалі дати відчути, що в житті існують інші цінності, крім меркантильності, поряд з добром душі доступні ще ідеали істини, краси, Божества.
Душевна убогість всього нашого життя не дає у нас виникнути і зміцнитися безпосередній любові до культури, як би вбиває інстинкт культури і робить несприйнятливим до її ідеї.
Щастя забезпечується матеріальними благами; але основна опора його – духовні цінності. Внутрішні умови для людського щастя завжди в наявності, і причини, що перешкоджають улаштуванню земного благополуччя, лежать не всередині, а поза людини – у її соціальній обстановці, в недосконалості суспільного механізму.
Проблема полягає в тому, що в світі немає загальнообов’язкових цінностей, все відносно і умовно, все визначається людськими потребами, людською спрагою щастя і насолоди.
Сьогодні світ летить у прірву – знищується природа та екологія! Подивіться, скільки людей сьогодні страждає від депресії, стресу! Подивіться навколо себе, скільки порожніх, приречених, нещасних очей! Матеріальний добробут зростає, але без духовного він не робить людину щасливою.
Наука розвивається, вдосконалюється техніка, а життя людей перетворюється на сіру, нецікаву, нудну суєту. Чому це відбувається?.. Світу потрібні нові ідеї, нові масштабні думки. Адже тільки ідеї змінюють світ. Тільки нові орієнтири дають шанс людині вижити! А без духовної сторони життя знаходження подібного просто неможливо! Роль матеріальних цінностей важлива, але вона стоїть далі першопланових, моральних і душевних цінностей людини! Жити і не відчувати… Жити і не бачити краси навколишнього світу, не вбирати в себе знання, що дісталися нам від предків, не цінувати те, що маємо – це не життя, а лише жалюгідна подоба!
Гроші вирішують багато чого . Але вони ніколи не вирішать і не здійснять головного: не куплять кохання, не пробудять почуття…
І поки в наш час ще існує прагнення до нових цінностей, ідейний почин, спрага влаштувати життя по власним, самостійно продуманим поняттям і переконаннями – світ буде жити . Жити так, як це буде єдино вірним і правильним.