Жили собі колись
Іван та Одарка, довго жили, та й не один пуд солі з’їли. Одарка була вередлива,
і якось закортіло їй стати як дві краплі води схожою на Памелу Андерсон. І
наказала вона Івану, щоб той ішов хоч під три чорти, та дістав гроші на
пластичну операцію. Іван обурився, та все ж він кохав дружину, і пішов за тридев’ять
земель заробляти гроші. Довго ходив він світом, сім пар чобіт стоптав. Нерідко був
він за два кроки до загибелі, та все ж таки повернувся до Одарки. А вона так
скучила за ним, що вивчила його фото, як свої п’ять пальців. Дуже зраділа
Одарка, і сказала, що їй не треба навіть сім чудес світу, тільки б бути разом. Іван теж зрадів,
тим більше, що Одарка й так виглядала на всі сто. І стали вони жити краще ніж
жили, а всі негаразди оминали їх десятою дорогою.