У народі існує така приказка: то
не знає свого минулого, той не має майбутнього. А й дісно, уявіть країну, яка не знає, хто вона є. Яка не знає свої
дідів-прадідів, не знає про численні перемоги й поневіряння рідного народу. Та
це вже не країна, а якесь напівзабуте плем’я…Ми маємо віддавати шану тим ,
хто поклав своє життя, аби нам
залишилися спогади про історію, про людський досвід і дурість водночас. Завдяки
літописам, ми зможемо завжди пам’ятати хто ми є, і пишатися тим, що ми
українці!