Усе починається з дитинства, з колискової, з голосу материнської душі над колискою. Уже в/перше звучання почутої мелодії на/вічно вплітається для маленької дитини багатоголосся душі та світу. Від/тепер відкривається шлях її радощам, смуткові й веселості, тривогам, і сподіванням. І, на/певно, головному - взаємності з життям, зі світом. Колискова - це не/наче душа, яка ходить навшпиньках.
У переносному значенні вжито в тексті виділене слово
ходить навшпиньках