В далеку давнину Зелені свята, Клечальна субота, Русальний тиждень та
інші народні свята літнього циклу (наприклад, Семик чи похорон Ярили)
були окремими святами, що мали власну семантику і ритуали.
Проте
протягом багатьох століть вони були частково втрачені, дещо змінені,
переплелися між собою, а деякі – навіть почали заміняти одне одне.
Але вкорінені у народну пам’ять, ці давні дохристиянські свята поєдналися в Зелених святах і Русаліях.
Як зазначає Степан Килимник в книзі «Український рік у народних звичаях
в історичному освітленні», під назвою ЗЕЛЕНІ СВЯТА слід розуміти, що в
дохристиянські часи це була ціла низка ЛІТНІХ СВЯТ.
Зелені свята тривали цілий тиждень і завершувалися Зеленою неділею,
що потім в християнстві отримала назву Трійця. Напередодні Зеленої
неділі йшла Клечальна субота, що була присвячена померлим предкам.
В Клечальній суботі відбився архаїчний культ предків, який був у
наших пращурів і прямо чи опосередковано дійшов до наших днів через
народну традицію. А сезонна обмеженість перебування Русалок на Землі не
суперечить їх належності до культу Предків.
Ці давні свята пройшли через тисячоліття і дійшли до останніх
століть лише фрагментарно, окремими елементами, що залишились з основних
обрядів і ритуалів.
Перед Зеленою неділею, в Клечальну суботу ввечері, коли і хату
всередині, і сіни, і подвір’я вже прикрашено зеленим гіллям і зіллям,
господар з зеленою гілкою, найчастіше з дубовою, стає серед двору і
промовляє:
Сонце ясне, Сонце праведне, святі наші діди-лада, духи лісів, вод
і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом, шануємо і запрошуємо!
Після цього з порогу з книшем і квіткою в руках промовляє господиня:
Русалоньки-нявоньки, красні дівоньки. Потерчата бідненькі,
дітоньки маленьки, дівчат-хлопців не займайте, жита не збивайте. По
межах-суловках бігайте-грайте, ниву хороніть – просимо вас, схиляємось з
книшем та квітами!
Усе зле, усе лихе, громовая тучо, великая зливо – нас минай, нашої нивки, худібки не займай!
А на Чернігівщині збереглися ось такі примовляння під час обіду чи вечері протягом Русального тижня:
Русалоньки-мавоньки наші, русу косу чешіть, росу пийте, у рясці
купайтесь, квітами величайтесь, на вітах гойдайтесь, на межах-суловках
грайте, наших хлопців-дівчат не чіпайте, жита не ламайте – живіть собі!
А ви, дитинята-потерчата нехрещені, при місяці грайтесь, людей не
чіпайте, в хату не ступайте, злиднів не водіть, лиха не чиніть!
Окрім русалок, на Зеленому тижні, і особливо в Клечальну суботу, на
землю приходили мерці. Пригадаймо народні прислів’я: «Вже діди сиділи по
кутках» або «Вже діди снували по хаті» – в Клечальну суботу кожна
родина запрошувала своїх предків до хати, яким готувалася жертвенна їжа
– колово – їжа Бога і духів померлих.
Пізніше в християнстві на Клечальну суботу припав введений церквою поминальний день – батьківська субота.