1.
Я так люблю, Мою Україну убогу, що проклену святого Бого, За неї душу
погублю! 2. Блажен, хто серцем незлобивий, Хто приязно живе з людьми. 3.
Дорогими для мене стали схили Дніпра, де колишуться віти закоханих мрій…
4. Де Рось, Де Русь, Де русий хлопець на коні Впаде росою пам’ять на
траву. 5. І добро повсюди сійте, Щоб у душах проросло. 6. Якщо не здатні
ми прожить без бою, То треба ж бути і в боях Людьми. 7. На тій землі ,де
зводили фортеці, тепер стоїть бетонний саркофаг. 8. Я буду вдячний
небесам, Допоки є моря і доли, За те, що з лихом сам на сам Не залишався я
ніколи, Що поруч билися серця В часи зневіри і огуди, Що є на світі
справжні люди, Яким я вдячний до кінця. 9. Є для серця така покута -
забувати скоріше зло, аніж те, що мусило бути і чого в житті не було… 10.
Яким не був би довгим наш політ З небес до неї (землі) будем повертати.