- Привіт, Іванко!
- Привіт, Катюшо! Як же давно я тебе не зустрічав! Радий тебе бачити на цій олімпіаді!
- Ти тут будеш представляти свою школу?
- Ще б пак! А ти, звісно, свою?
- Так, я тут від нашої міської гімназії. Нагадай мені, будь ласка, в якій школі ти навчаєшся. Я вже забула, ми так давно бачилися…
- Я вчуся у школі №18, і це найкраща школа в світі! Ми поглиблено вивчаємо біологію, і тому я певен, що здобуду на цій олімпіаді перше місце. Ну, хоча б призове!
- Ви з учителем спеціально готувалися до олімпіади?
- Та ні, але ми з біології проходили більше, ніж дає звичайна програма. В нас були цікаві уроки. Ми робили спостереження за рослинами, птахами та рибками. В нас навіть «живий» куточок є в кабінеті біології. Зоя Павлівна організувала нас також збирати гербарії, хоч не всім це подобалось. Наші хлопці вважають це нудним заняттям.
- А твоя яка думка з приводу гербаріїв?
-Я – за, і мені було цікаво. Я люблю природу в усіх її проявах.
- Ти добре підготовлений та обов’язково переможеш. А я не впевнена в своїх силах..
- Та звідки в тебе сумніви?
-Я вчуся в гуманітарному класі. Ми не приділяємо біології багато уваги. Просто я стала найкращою на шкільній олімпіаді з біології, і тому мене направили на міський етап…
- Покинь такі думки! Ти любиш біологію і взагалі природу! Ти розбираєшся у цій темі! Я це пам’ятаю ще з тих часів, коли ми разом ходили в гурток юних натуралістів! Можливо, біологія – це твоє справжнє покликання!
- Дякую, ти вмієш підняти настрій! Хай тобі щастить, Іванко!
- І тобі, Катюшо!