Перші паморозки вже давно впали ,ще на початку зимньої пори.Вже котрий день поле вкриває велика білосніжна ковдра,але жодної живої душі не видно і не чути.Наче,ще не так давно,тут із землі стирчали свіжі та духмяні колоски,а зараз вже-справжня казка:вітерець гонить по колу маленькі,сніжні візерунки,а сонце ледь-ледь пробивається із-за пухнастих хмаринок.Колись давно,коли ще був я зовсім малим,я дуже любив приїздити у це село до свого дідуся і грати тут у сніжки зі своїми друзями,а потім з промерзлими лодонями бігти грітись у затишню хатину.Я ніколи не забуду ці приємні моменти...