2 варіант Гравці обирають серед себе вовка і господаря, а самі зображують гусей-лебедів.Вовк займає якесь місце, зване граючими горою. Гуси-лебеді, посидівши деякий час вдома, у господаря, йдуть у поле.
Через деякий час господар кричить:
- Гуси-лебеді, додому!
Гуси відповідають:
- Вовк під горою
- Що вовк робить?
- Траву їсть.
- Ну, біжіть же додому!
Гуси біжать, а вовк їх ловить і поодинці веде на свою гору. Коли переловить всіх,господар топить для вовка «лазню» і просить його помитися. Вовк іде, париться, миється. По виході з лазні господар бере камінь чи палицю і, показуючи їх вовку, каже:
- Вовку-брате! Я тобі корову кину!
Кидає палицю чи камінь, вовк біжить за коровою, гуси-лебеді тим часом біжатьдодому до господаря.
1 варіант
Усі гравці «гуси-лебеді» стоять «в хатині». Біля однієї із стін кімнати.
Збоку стоїть «вовк».
Перша частина музики - діти легко і стрімко біжать до протилежної стіни («в поле»).
Друга частина музики - виходить на чотирьох лапах «вовк» і рухається в довільному напрямі, а «гуси-лебеді», стоячи на місці, «помахують крилами».
Третя частина музики - «гуси-лебеді» стрімко тікають «в будинок», а «вовк», ставши на ноги, прямує кого-небудь з тікаючих і намагається зловити.
З повторенням гри вибирається новий «вовк».