Сирітство, немічність, каліцтво, убогість… Список цих жахливих слів можна продовжувати. Але що нас жахає? Самі слова? Мабуть, що ні. Страшним для нас усіх є той сенс, який вони несуть.
З цими явищами ми стикаємося доволі часто у своєму повсякденному житті, та проте, майже кожен з нас воліє роботи вигляд, що не помічає їх, обминати «десятою» дорогою, залишатися байдужим, адже у нас на сьогодні і так багато справ, навіщо зайві клопоти?
Здається, що вони такі далекі, що це чужа реальність, не наша! Але в якусь мить все може змінитися і далеке стане занадто близьким і реальним. І в час, коли найбільше потребуєш милосердя, коли серце і душа просять допомоги, а тіло страждає, раптом натикаєшся на непробивну стіну людської байдужості, нерозуміння. І тепер, переживши власне горе, розумієш, що чужої біди не буває.
Це наука, якої вчить нас саме життя, можливо, хтось скаже Бог. Та чи потрібно чекати чогось подібного у своєму житті, щоб протягнути «руку допомоги» тим, кому це в даний момент необхідно?
На даний час для нас 50 гривень, не надто великі гроші, а для самітної бабуся з під’їзду — це бюджет на цілий тиждень. Може, варто все-таки допомогти їй? Людині на зупинці стало погано. Можливо, я не пройду мимо, а запитаю про стан здоров’я і викличу карету швидкої допомоги?
Ці речі, які б здавалось, потребують мінімум часу та матеріальних затрат від нас, можуть стати для когось справжнім спасінням. Адже часто, опинившись у біді, людині важливо відчути моральну підтримку, відчути, що світ небайдужий і відкликається на її біди. І, якщо у Ваших силах, дати підтримку людині, яка її потребує, зробити світ небайдужим, то не роздумуючи, зробіть це!!! Адже, це світ, в якому живите Ви і Ваші діти і будуть жити Ваші прийдешні покоління.
Так, зробимо ж все, що в наших силах, щоб у ньому поменше зустрічалися такі явища, які ми не хочемо бачити, пам’ятаючи, що байдужість — не вихід з положення. Тільки милосердя кожного з