Я дуже люблю своіх батьків.Мою мати звати Ганна,а тата-Степаном.
Ми з батьками часто подорожуємо різними краінами,містамиселами,ходимо на річку,до парку,в ліс та на атракціони.
Одного разу ми з мамою і татком пішли до парку.Ми гуляли по парку,влаштували пікнік та робили фотографії.Раптом з кущів, ми почули голосіння маленької дівчинки, років п'яти.Ми спитали в дывчинки,чого вона плаче.Та вона сказала нам,що заблукала у лісі і не пам'ятає, де її батьки.
Ми вирішили допомогти дівчинці.Ми довго ходили по парку і питали в дівчинки,чи знає вона цих людей.Але вона не знала жодну людину.Ми знайшли батьків через дві години, біля дитячого майданчику.Батьки дуже переживали за свою доньку та були раді,що вона знайшлася.
Батьки дівчинки дуже подякували нам за те,що мі знайшли дівчинку та подарували мені шоколадку.
Це був самий найцікавіший момент у моєму житті!