«Усі блага і радощі життя створюються працею і тільки працею. Праця – корінь моральності». Ця «норма моральності» відображає погляди В.О.Сухомлинського на значення праці у моральному вихованні дітей. Адже основним засобом формування в дитини звички віддячувати людям добром за добро педагог вважав залучення її до суспільно корисної праці. Працю у моральному вихованні дитини педагог розумів насамперед як матеріальне втілення добрих почуттів: «Праця не тільки там, де людина сіє хліб або саджає дерево. Найбільш тонка, найбільш складна праця, коли людина приходить до людини, бачить у її очах, читає між «рядків» її поклик по допомогу. Ця праця є вищою мірою людського духу». Василь Олександрович на власному досвіді переконався: моральне виховання працею дає найбільший ефект, коли праця «одухотворяється», або «олюднюється». Він умів віртуозно поєднувати гру з корисною діяльністю. Ось один з прикладів, наведених Василем Олександровичем: «Коли мої діти вперше йшли шкільною ділянкою, я звернув їхню увагу на маленький дубок, що невідомо як виріс біля самої стежки…- «Подивіться, діти, на гіллястий, кучерявий дуб, що росте біля дороги, - сказав я.- Цей дубок теж став би таким міцним деревом, та йому не пощастило. Бачите, хтось уже наступив ногою на ніжну гілочку, але вона все-таки випросталася. Дубочок можна врятувати». І малюки побачили те , повз що проходили байдуже….- «Як же його врятувати?»- запитали діти, звернувш до мене тривожний , благальний погляд. Дубок для них уже не один з тисячі дубків, які можуть з’явитися під сонцем, а їхній єдиний у світі дубок.Приносимо лопату, викопуємо велику брилу землі, переносимо ніжну стеблину з коренем і землею. Викопуємо яму в тихому, затишному куточку…- і ось наш дубок у безпеці. Діти йдуть додому, несучи в серці дороге, єдине почуття. Прийшовши наступного дня, одразу ж біжать до свого дубка». Вирішальне значення у моральному вихованні, зазначав педагог, має не те, скільки,наприклад, дерев посадила дитина, а те, чим стало для неї хоча б одне єдине деревце, як воно увійшло в її серце. Добрий вчинок, корисна праця мають залишати хвилюючий слід у душі малюка, викликати шляхетні почуття. Моральна вихованість людини починається з бажання робити добро, а такі моральні риси як людяність, доброзичливість, вдячність, почуття обов’язку народжуються в турботі, хвилюванні про інших, в діяльності на користь людей, що навколо.
Отже, залучення дитини до суспільної праці – найважливіший етап у моральному вихованні та вихованні взагалі.