Рання весна
Березнь. У перші дні цього місяця, як правило, ще морозно і сніжно. Але то був справжній весняний день: сонечко світило яскраво, ласкаво торкалося мого обличчя своїми теплими промінцями. В такий день слід обов"язково сходити до парку. Я так і зробила.
Усюди було ще вогко і виднілися залишки брудного снігу, але це не заважало усім жителям парку РАДІТИ РАННІЙ ВЕСНІ. Там синичка вже оголошує всім про тепло, там сорока вже вигріває боки на сонці...Я ЙШЛА ПО ВУЗЬКІЙ СТЕЖЦІ і раптом почула, як хтось шурхотить над моєю головою. Я підняла погляд і була здивована, побачивши маленьку пухнасту жительку парку, що СИДІЛА НА ЗЕЛЕНІЙ СОСНІ і з цікавістю на мене дивилася. Було дивним, що вона мене не злякалася. На щастя у мене у кишеньці був маленький горішок, що залишився після мого домашнього сніданку. Мама завжди говрили: "Горіхи - це твій розум!".
"Будь розумницею!" - сказала я маленькій споглядачці, І ДАЛА ГОРІШОК РУДІЙ БІЛОЧЦІ.
Ось таку я мала пригоду одного весняного дня.