"На думку семінаристів, він [Жюльєн] завинив у найжахливішому гріху: він
мислив, міркував сам, замість того щоб сліпо коритись авторитетові."
"Та було щось таке, чого Жюльєн не бачив: це його власні очі. Вони були
такі гарні і в них відбивалась така палка душа, що вони, немов
талановиті актори, часом надавали глибокого змісту навіть тим словам, у
яких його зовсім не було."