Ми вже мали бажання помиритися, але запекло мовчали, очікуючи, хто заговорить першим, і, мабуть, від нашої злостивої мовчанки раптом вдалині
бабахнуло громом - і небо, оперезане блискавками, стало бездонно-червоним, як пекло, перекинуте догори ногами, а ми, такі маленькі й смішні в своїй нікчемній сварці, притулились одне до одного так, ніби ніколи не було між нами ні сварок, ні непорозумінь, а лише оце бажання стояти обнявшись і відчувати тепло тіл і
сердець.