Є такі речі, які неможливо пояснити словами. До них, я гадаю, належить і кохання. На цьому почутті стоїть Всесвіт, бо саме воно надихає нас на кращі вчинки, надихає творити добро до ближнього, до коханої людини. Кохати когось - це здатність віддати все, що в тебе є найдорожчого. До цього не всі здатні, хоча, можливо, "нездатні" просто ще не зустріли своє кохання. І як усі люди різні, то й кохання в них неоднакове, в кожнього своє. Один усе життя кохає одну людину, навіть буває, що і після її смерті. Другий не може точно і казати, чи було в нього кохання, але точно знає, що були в його житті чудові дні (або тижні, або роки, або лише миті), але що це були за миті! Неначе весь світ перевернувся навколо, і ти весь час думаєш тільки про цю людину, і не можеш дочекатися нової зустрічі з нею. Жити стає радісно, якщо коханий чи кохана відповідає тобі взаємністю, і навпаки, усе руйнується, якщо це не так. Але можна казати точно, що, яке б не було кохання - взаємне чи ні, ми всі бажаємо хоча б раз у житті зустріти його, бо і саме життя без нього неможливе.