Блискуче , темне піаніно,
відкрите віко, клавіш ряд,
чиясь рука іде повільно
по білих, чорних невпопад.
Фальшиві ноти б’ють у скроні
коли невмілий музикант
і сльози радості солоні
як грає геній і талант.
У дні спокійні і буремні
у змінах музикальних мод ,
під блиск паркету і на сцені
з душі завжди звучить акорд.
Мажор , мінор , дієз , бемолі ,
я не бездушний інструмент
кохання радості і болі
все віддаю у цей момент.
Б’ють молоточки в нерви струни
лунають ноти голосні ,
сплелись акорди в мої думи ,
в людські емоції складні.
Що прийде час і «віко хлопне»
життя закінчиться концерт .
Щось неминуче і холодне ,
закріпить стрічку на портрет.