Олена давно подобалася моєму другу, хоча він був ще той шибеник, але попросив мене провести разом із ним Олену до музичної школи.
Олена- гарна дівчинка, охайна, відмінниця в школі, займається танцями, співом та грає на гітарі. Чесно кажучи, я ненавмисно став свідком іх бесіди:
- Вітя, а чим ти займаєшся у вільний час? - попитала красуня мого друга
- Ну...ем, у футбол граю, прихожу додому, тільки-но поїв і зразу на вулицю
Дівчинка глянула на нього, здавалось з докіром.
- А чи маєш ти улюблену книжку? Я, наприклад, обожнюю фантастику. Моїм улюбленим письменником є Джон Рональд Толкін.
Мій друг помітно занервував і опустив очі.Сказати йому було нічого.
А натомість Олена продовжила:
- Ти мені також подобаєшся, але розумієш, я все на світі хочу з тобою обговорювати, на кожній нашій зустрічі відкривати щось нове для себе, наповнювати твоїми думками себе і навчатися у тебя чогось. Я вважаю, Вітю, що тобі треба трошки переорієнтувати свої цінності, подивитися на світ з іншого вектору. Хочеш я тобі допоможу?
Вітя розквітнув, подивився у великі і блакитні очі Оленці, обійняв її і продовжив:
- Насправді, я думав, що в житті головне- все шарити, ніби-то ти самий розумний, але частіше за все ти відчуваєш себе недалеким і пригніченим. З нашої бесіди я зрозумів те, що найкраще не лежить на поверхні, до всього треба у цьому житті прагнути. Життя- це тяжка наука, але нам по силах, а вчитися це те, що зробить нас титанами цього непростого кругообігу. Мода-явище циклічне, це не допожи стати вище за себе, а ось знання -це те, що буде твоєю опорою завжди. Так, допоможи мені, будь ласка.