Про життя богів єгиптяни складали розповіді —міфи. Особливо популярний міф про
Осіріса:
«Колись царем Єгипту був бог Осіріс. Його молодший брат, бог
Сет, заздрив Осірісу і ненавидів його, тому й вірна дружина Осіріса, богиня
Ісіда, сховалася від Сета в густих заростях очерету на березі Нілу. Там вона
няньчила маленького сина Осіріса — бога Гора. Коли Гор виріс, то з допомогою
Ісіди здолав Сета. Ісіда чудом оживила Осіріса. Воскрес бог, але не захотів
залишатися на землі. Став фараоном і суддею в царстві мертвих, а Гор —
захисником фараонів. Ісіда ж стала захисницею всіх дружин і
матерів.»
Єгиптяни вірили у загробне життя і дуже піклувалися про тіло
померлого, щоб до нього знову могла вселитися його душа (Ка). Вони обробляли
тіло, аби воно зберігалося довго, бальзамами, — виготовляючи з нього таким
чином мумію. Мумію клали у труну — саркофаг.
Стародавні єгиптяни і до
фараона відносилися, як до бога. Називали його сином Сонця. Усі повинні були
підкорятися волі фараона — не тільки люди, але й сама природа.