Це ж залежить від людини, погодьтеся. Для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. А іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! А може воно і справді так?
І немає, до речі, нічого смішного. Навіть і такі подвиги мають мати місце у повсякденні. Бо можна ж взагалі вирішити, що життя без подвигів можливе. І тоді не буде ніякої мотивації братися за того пилососа. Особливо, якщо всі навколо не хочуть визнавати значущості цього локального вчинку!;))
Цей вчинок можна вважати подвигом. Втім, гуглянці, якщо ви вчинили щось епохальне, а ніхто не поспішає це визнати — не засмучуйтесь. Прийде час і вас оцінять, а поки що… спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих, так що приймайтесь за власне винагородження!;) Як ви це зробите — то вже діло ваше. Може тортик купите, може нову одежину. А може замахнетеся на нові добрі вчинки і подвиги?! ;)