Твір мініатюра на тему за вікном плакав дощ або весь світ у крапельці дощу

За вікном плакав дощ...
За вікном... А таке відчуття, що всередині мене. В домі було затишно, тепло, гарно. Але постійно відволікало те стукотіння крапель по підвіконню. І тягнуло дивитися, як плаче небо. Щось сумне і чисте марилося в тім дощу. Поверталися спогади і ніби омивалися дощем. Душа оновилася. І захотілося вже радіти життю, світу, тому дощу.
Я повернулася у кімнату з посмішкою та любов'ю.
А за вікном плакав дощ....

Інший варіант. За вікном плакав дощ. То ледве шепотів про свої таємниці. То потім раптом з силою кидався у скло. Заспокоювався і рівно бив по підвіконню. Ніби щось згадавши, знов хлестав сильніш самотніх перехожих. Дощ нікому не заважав. А він стугонів і прагнув уваги, кидався на парасольки дрібними стрілами. Грізно пінився бульбашками в калюжах. Бризкав з під колес автомобілів. Видиховся поступово....і тихо плакав.

Твір мініатюра ** тему за вікном плакав дощ або весь світ у крапельці дощу