Чарівним є місяць листопад. Коли зима повільно входить у власні права. Лише тонкі та проникливі дужею люди можуть зрозуміти всю красу та велич цього перехідного стану природи.
Осінь-це пора відпочинку. Відпочивають безмежні лани,налиті багряною глазуррю.Відпочивають дерева,про прекрасні шати яких тепер нагадують густі дими багаття. Відпочиває й натомлена літньою клопіткою працею душа людська.
Небо тягнеться сірим монотонним простирадлом аж до самого піднебесся. Та,знаєте,є щось прекрасне у цій однотонності. Я люблю осінь! Люблю кожен яскравий,неповторний момент цієї чаівно-таємничої пори. Люблю гуляти осіннім лісом,насолоджуючись кожною хвилиною своєї юні,вдихаюче сире повітря із запахом моху та прілого листя.
Саме ця пора дає нам зрозуміти всю красу свого життя. Надихає творити щось нове та прекрасне. Осінь-це найкраща пора для творчості,для нових починань.
Багато відомих творчих людей просто обожнювали цю туманно-сіру пору року.
“Похмурий час! Очей зачарування! Приємна мені твоя прощальна краса – Люблю я пишне в’янення природи, У багрянець і золото одягнені ліси …”,-казав Олександ Пушкін.
Осінь -це пора прощання із теплом ,із зеленню із голосними співами пташок із пишним листям дерев. Це єдиний проблиск світла перед довгою холодною лютою зимою.
Так,я люблю осінь! Особливо листопад! Люблю її норов та характер. Люблю рясні дощі, глибокі тумани,що обіймають верболози,люблю перші заморозки і пташині ключі у висі.
Адже листопад-пора,що спочатку ніжно вбирає ліси та діброви у золото,а потім так само ж нещадно знімає ці пишні шати. Це час для роздумів і занурення у власний внутрішній світ. Лише в останній осінній місяць буває так затишно,не зважаючи на сірі барви за вікном та перші заморозки.