У сонячний березневий день в місті починають танути бурульки і біжать перші струмочки. Посміхається сонце. Теплий вітерець грає з хлопцями в догонялки. Весна вступила в свої права. Спочатку з'являються проталини, але скоро земля, мокра, просочена водою, всюди показується під снігу. Мине ще тиждень-інша, і сніг залишиться хіба де-небудь в глибокому яру, в який не заглядає сонце. Небо стає все синє, а повітря тепліше. Ще не весь сніг зійде, коли то там, то сям почне показуватися з-під старої пожовклій трави яскраво-зелена травичка. Разом з травою з'являться і перші квіти: голубенькі проліски та жовті вогники мати-й-мачухи. Дерева струснулися після зимової сплячки, набираються сил - ось нирки на гілках проклюнулися зеленими листочками. Якщо прорубати в цей час кору берези або клена, то під неї закапає солодкий і запашний сік. Швидше б весна набиралася сил! Хочеться вдосталь побігати з друзями під теплим сонечком. Мій м'яч всю зиму лежить самотньо в кутку і теж чекає теплих днів. Коли я беру м'яч і починаю його підкидати, тут же доноситься голос мами: «Вова, поклади м'яч на місце, а то ще розіб'єш небудь». Тоді я беру м'яч і тихо шепочу йому: «Почекай, дружок, ще трохи, і ти будеш на волі». Приходь скоріше, весна!