У байці виділяють подієву частину і власне право на повчання. Сюжет казки не має такого поділу — він розвивається як ланцюг подій, в результаті яких герой, заручившись підтримкою добрих сил, справляється з нездійсненним завданням і отримує нагороду. Більшість персонажів байок запозичені з міфів і представлені образами тварин, наділених алегоричними рисами людського характеру: вовк відрізняється жадібністю і жорстокістю, лисиця — хитрістю і користолюбством, сова — мудрістю, ведмідь — грубістю, лев — благородством. У казках про тварин ці якості мають не алегоричне, а символічне значення, а самі персонажі діють не в одній конкретній ситуації, яка проявляє цю символіку, а протягом всієї розповіді, багаторазово підтверджуючи асоціативний зв’язок образу з роллю, яка відведена йому в казковому сюжеті. Байка — це сатиричний твір, найчастіше написаний у віршованій формі. Казка — це традиційно прозаїчний жанр. Прийоми сатири в ній використовуються епізодично і не є домінантою, за винятком сатиричних казок. Казка будується з багаторазовими повторами, використанням стійких мовних зворотів, постійних епітетів, порівнянь і метафор. Оповідання байки відрізняється стислістю, динамізмом розвитку сюжету, має обмежений вибір засобів художньої виразності.