У всі часи люди співали пісень, у які вкладали свої почуття, думки, надії та хвилювання. Та пісня не лише береже те, що важливо для людини, а ще веселить її та лікує душевний біль. А народні пісні – це ніби велика загальна душа цілого народу, бо в них співається про те, чим він живе в певний історичний період. Пісні кожного народу мають і спільні риси, і відмінності, залежно від того, які події траплялися з ним. Та, мабуть, по всій землі люди завжди співали про народження та смерть, любов та зраду, побут та працю, рідну землю, військову славу та ганьбу.
Є серед народних пісень і багато жартівливих. Пісня близька й до щирого сміху, і до гірких сліз. Вона проста та щира.
Українські народні пісні надзвичайно проникливі, гарні, мелодійні. Особливо це помічають іноземці, які зазвичай просто вражені до глибини душі після знайомства з ними. Навіть, якщо вони не зовсім розуміють, про що ці пісні, чомусь вони приходяться їм до смаку та здаються дуже глибокими та красивими.
В українців завжди цінувалася здатність гарно співати, складати пісень, бо за цим можна було зрозуміти, яка перед тобою людина. Згадаємо п’єсу «Наталка Полтавка» І. Котляревського. У ній автор використовує пісні, щоб розкрити характер головної героїні, свого роду ідеалу української дівчини. А в поемі «Маруся Чурай» Л. Костенко пісні, складені та співані головною героїнею, практично врятували їй життя, бо саме в них розкривалася її чиста та повна любові душа.