Наш український народ шанує пісню ще з давніх давен. В них наші предки описували події, які відбувалися на
той час, побут, свята, тощо. Українські пісні класифікуються на: народні,
обрядові, календарно-обрядові, родинно-обрядові, побутово-ліричні,
родинно-побутові, соціально-побутові, епічні. Українські народні пісні можна розтлумачити, як
фольклорні твори, які створені в усі епохи розвитку нації, зберігаються в
народній пам'яті й передаються з вуст в уста. Твори анонімні, бо імена
першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять берегла імена лише деяких
авторів пісень. Це Маруся Чучуй, Семен Климовський. Друга частина народних
пісень - літературного походження: "Реве та стогне Дніпр широкий",
"Ніч яка місячна". Є такі різновиди українських пісень: голосіння,
жартівливі, історичні, козацькі, думи, балади, колискові, колядки, щедрівки,
кріпацькі, купальські, ліричні, наймитські, обрядові, побутові, рекрутські,
стрілецькі, патріотичні, повстанські, танці, хороводи і чумацькі. Не забуваємо
такі чудові пісні, як: "Гуцулка Ксеня", "Смерека",
"Червона рута", "Ніч яка місячна", "Край". З цього усього можна твердо сказати, що пісня це душа українського народу.