«Віють вітри, віють
буйні» аналіз вірша
Автор: Маруся Чурай
Жанр: лірична пісня
Тема «Віють вітри, віють буйні»: відтворення страждань дівчини за своїм
милим.
Ідея «Віють вітри, віють буйні»: возвеличення щирого почуття кохання.
Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде».
Художні засоби «Віють вітри, віють буйні»
Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».
Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити».
Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що
на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти?».
Риторичний оклик: «Озовися!».
У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини,
яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на
спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Глибоким ліризмом
сповнені рядки з художнім паралелізмом («дерева гнуться» — «сльози не
ллються»), з них починається твір, а фінал емоційно підсилюють
риторичні звертання й оклики («Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?
Озовися!»). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна. Іван
Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в
однойменній опері.