Скільки чудових свят є в нашому житті! А яка краса таїться у
старовинних традиціях, обрядах! Повернені із забуття, вони знову входять
у нашу дійсність, прикрашають її, роблять незабутньою. Весілля
— одне з таких свят. Про нього, мабуть, мріють усі дівчата і,
переконана, більшість хлопців. Бо воно є початком справді дорослого,
самостійного, відповідального життя, у когось — легкого й радісного, у
когось — складного й драматичного. Але це потім, а поки що — свято,
подібного до якого, мабуть, немає.
Найголовніша особливість весілля — це його
багатогранний характер, що робить свято справжньою народною драмою. А
драма, як відомо, включає в себе різні мистецтва: танець, спів, музику,
ігрові дії.
«Сценарій» весільної обрядовості складається з кількох актів:
сватання, оглядин, заручин, запросин, розплітання коси тощо. І в кожному
акті — скарби усної народної творчості. Під час дошлюбного спілкування
молоді люди зустрічалися на вечорницях, досвітках, посиденьках. А тут
без розваг — пісень, танців, хороводів — не обходилося. Під час сватання
старости обов'язково розповідали про «куницю-красну дівицю» і
«князя-молодця», причому дотримувалися певних умов гри: тричі стукали у
двері, батьки дівчини робили вигляд, що все для них є справжньою
загадковою несподіванкою, дочка теж виконувала свою роль.
У кожному епізоді весільного обряду були свої «родзинки». Напередодні весілля влаштовували дівич-вечір
— символ прощання нареченої з вільним життям. Дівчата готували вінки
для молодих, хтось із подруг або брат розплітав косу нареченій, і,
звичайно ж, дії супроводжувалися піснями. «А брат сестрицю та й
розплітає» — ця пісня ніби прощання дівчини з рідними. У багатьох піснях
згадуються ялина, червона калина, хрещатий барвінок, васильки — ті
рослини, які споконвіку символізували красу, молодість, дівочу чистоту.
У весільних піснях, ігрових діях, танцях розкривалися переживання
всіх учасників обряду, їхні сподівання на щастя і любов молодих. За цими
творами можна вивчати психологію наших предків. І, на
мою думку, у сучасних обрядах варто відновлювати хоча б деякі елементи
старовини, бо в них краса поетична і краса духовна - те, що так потрібно
всім і завжди.