Йдеш собі лісовою стежиною. Вона манить тебе у саму гущу лісу. Де небо закрили похмурі "лапи" дерев. Де сонце проривається крізь темряву лісу. Де гомоніть не помітне життя... Придивіться! Оце мурахи готуют себе нову домівку. А це гомоніть лещина. Чуєш шум? Це рветься до моря Дніпро. Йдеш собі і думаєшь, "спасибі тобі, лісова стежино"