І. Добре торгувалось.
Чи в Київі, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці,
Ходив чумак з мазницею
Помежи крамниці.
І в крамницях, куди глянеш —
Сріблом-злотом сяє,
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!
Реготять дурні кацапи;
А він тілько сплюне
Тай до другої крамниці,
Багатшої, суне.
В найбагатшій крамниці
Два купці сиділо,
І туда чумак заходить
З мазницею сміло:
„Добри-день вам, добрі люде!“
Та й зачав питати,
Чи нема у них принаймній
Дьогтю де продати.
— „Нєту! нєту!“ — купці кажуть
Тай, шельми, сміють ся:
„Здесь не дьоготь, только дурні
Адні прадаютьса!“
А чумак їм: „То нівроку-ж
Добре торгувалось,
Що йно два вас таких гарних
На продаж осталось.“