Гайавата дуже несхожий на інших пророків
і вчителів життя: народ тому поважає
Гайавату, не обожнюючи його, що він не
над людьми, а серед них; непересічна
особистість, він такий самий, як і вони.
У цьому й полягає вищий повчальний смисл
епічної поеми Лонгфелло, який закликає
людство навчитися цінувати в житті
найпростіші й найважливіші речі: мир,
злагоду, природу, кохання, рідну домівку,
друга, посмішку матері і бабусі, радість
праці. Саме в цьому щастя, каже поет. І
Гайавата - справжній мудрець, бо навчився
це не тільки розуміти, а й праведно і
правильно жити.